 | | |
Про роль, яку відводили Богоявленському собору жителі Острога, можна судити хоча б із того, що згодом саме силует цього храму став офіційним гербом міста. А з початку 17 ст. собор з’явився також і на печатках Острозьких князів. Проте, згодом спокійні часи для Православ’я на Волинських землях припинилися. Онука князя Костянтина Острозького княгиня Анна, вийшовши заміж за польського гетьмана Ходкевича, прийняла латинську віру з ім’ям Алоїза і стала активно насаджувати католицтво на своїх землях. Саме при ній гордість і слава православної Волині – Богоявленський собор – на кілька століть припинив своє існування.
А розпочалося все, як свідчить історія, на свято Великодня у 1636 році. Виїжджаючи зі свого замку до костелу на святкове богослужіння, Алоїза не могла вільно проїхати через великий натовп віруючих, які прийшли до собору на великодню Всеношну. Тоді княгиня наказала кучеру направляти карету просто на кошики з пасками і крашанками. «Люди стали паску святити, а вона скомандувала кучеру поганять коні. Ну, той куди мав діватися – поїхав по пасках. Люди кричали, тікали, паски хапали. А комусь і паску поїхали. Факт той, що хлопці побачили, що вона таке робить неподобство, хуліганство просто, виймали крашанки і кидали їй прямо мези очі. І хтось із хлопців попав у око і вибив їй око на Паску, крашенкою. Вона пожалілася у Варшаву, в Сейм, приїхали сюда з Варшави, робили, як кажуть, тут дознаніє і так дальше, хлопців тих приговорили до страти. Ну але ж батьки і всі стали вже, як кажуть, крепко просити, на коліна падати. Вона вроді простила їм, от, але ж сама осталась без ока, і всіх тоді: і духовенство і все з Острога і з його околиць, все духовенство вигнали тоді католики. І багато років собор стояв без служби».
Як результат, собор два з половиною століття простояв пусткою. З роками будівля занепадала, а після того, як згоріла стріха храму, він поступово став перетворюватися на жалюгідні руїни, що височіли над містом і нагадували його жителям про славну епоху Острозьких князів. Лише наприкінці 19 століття, напередодні святкування 900-ліття хрещення Русі та 900-ліття Православ’я на Волині, було вирішено відновити цю стародавню святиню. Стіни напівзруйнованого собору були у такому критичному стані, що реставратори вирішили залишити з них лише найтовщу північну, що слугувала свого часу за кріпосну. Наприкінці ХІХ ст. храм пережив своє друге воскресіння – його було освячено в жовтні 1891 р.
На початку ХХ ст. цей архітектурний комплекс збагатила надбрамна дзвіниця, яку було зведено на місці колишніх воріт, де раніше знаходився підйомний міст.
Усередині відновлений храм було прикрашено настінними розписами та встановлено розкішний іконостас, який було вирізано з дуба. Подібні за витонченістю іконостаси можна сьогодні побачити також у київських Покровському на Приорці та Свято-Макаріївському храмах.
Крім головного Богоявленського престолу, відтепер у соборі з’явився і північний боковий вівтар – на честь преподобного князя Феодора Острозького, який був батьком будівничого собору князя Василія. На старості благочестивий князь разом із своєю дружиною Агафією прийняв чернецтво і доживав свого віку в Києво-Печерській Лаврі, де і був похований у Дальніх печерах. Після відродження, собору з Лаври передали ікону преподобного в повний зріст, написану на віку його гробу, з вкладеною туди часткою мощей святого. Відтоді рака з мощами преподобного князя Феодора стала однією з найбільших святинь православного Острога.
Але в середині ХХ століття на віруючих острожан чекало нове випробування: собор знову було закрито і перетворено на музей атеїзму. Щойно відновлену, святиню знову чекало запустіння. Востаннє святиню було відроджено в січні 1990-го. З того часу богослужіння тут звершуються регулярно, і собор у недільні і святкові дні завжди переповнений віруючими. З відродженням на початку 90-х Рівненсько-Острозької єпархії, Богоявленський собор став, як і колись, знову кафедральним. Але щоб повернути храму достойний вигляд, його прихожанам потрібно було добре попрацювати, адже попередні господарі, крім усього іншого, постаралися сховати розписи храму під пластом вапна. Віруючі острожани з великою радістю та ентузіазмом взялися за благородну, хоча і нелегку справу відновлення святині.
Сучасний Острог, крім Богоявленського храму, зберіг багато пам’яток власної багатої історії. Сьогодні поруч із собором красується величний замок – родове гніздо князів Острозьких. За кілька кілометрів на захід видніється знаменита пам’ятка оборонної архітектури 17 ст. – Межиріцький монастир. Крім Круглої вежі, що являє єдиний ансамбль разом із собором та замком, у місті збереглося ще кілька оборонних споруд. Це так звані Татарська та Луцька вежі. В останній сьогодні розмістився Музей книги.
Книгодрукування має для Острога символічне значення, адже саме тут діяла колись славна Острозька друкарня, де першодрукар диякон Іван Федоров випустив у світ унікальну Острозьку Біблію та Буквар. Також здавна це місто славилося своїми науковцями і студентством, які навчались і працювали в Острозькій академії. Сьогодні цей відроджений навчальний заклад, крім навчально-наукової роботи, активно займається вивченням багатої спадщини як свого регіону, так і самої Академії.
Розділений річкою Вілія на Старе і Нове місто, сьогоднішній Острог має в кожній частині свій храм. У Новому місті це – Воскресенська церква, де за радянських атеїстичних часів, коли собор було закрито, відбувалися богослужіння. Але минули роки, і в старовинному храмі на Замковій горі, після багатовікової розрухи та атеїстичних кощунств, знову звучать слова спільної молитви до Господа та Його святих угодників. Адже саме для цього його було збудовано нашими предками п’ять з половиною віків тому. Сьогодні Богоявленський собор, як і раніше, є архітектурною, духовною та історичною домінантою Острозького краю. Переживши різні незгоди, він продовжує свідчити про невмирущість святого Православ’я на західних землях нашої Батьківщини. |
