Храм Господень у храмі науки
Сам університет відносно молодий: його було засновано в 1930 році як Педагогічний інститут. Новостворений навчальний заклад розмістили в приміщенні колишньої Міської управи. Зрозуміло, що в часи найбільшого розгулу атеїстичної політики про православний храм у стінах державної установи не могло бути і розмови. Тому тим більший подив може викликати той факт, що сучасне відродження студентських храмів в Україні розпочалося з навчального закладу, в якому раніше ніколи не було своєї церкви.
Символічним є той факт, що нову парафію очолив колишній випускник цього університету отець Вадим Паєвський. Таким чином, громада храму стала університетською у повному розумінні цього слова. Пастирське служіння нового настоятеля також полягало і в викладанні предмету основ Релігійної етики, який було введено на філологічному факультеті. Необхідність і своєчасність такої дисципліни для майбутніх учителів стала тут очевидною для всіх.
А нинішні студенти разом зі своїми викладачами уже четвертий рік поспіль збираються на богослужіння у своєму рідному університетському храмі, де звертаються з молитвами до Господа та Його святих угодників. Своїми покровителями уманські спудеї вважають учителів Словенських Кирила і Мефодія, ім’я яких носить їхня община. Як колись ці учені мужі, нинішні студенти-педагоги через рік-другий підуть навчати дітей не тільки грамоті, а, можливо, й азам божественної премудрості.
Храм розташувався у двох колишніх аудиторіях, з’єднаних одна з одною арками. Незважаючи на свою досить незвичайну форму, студентський храм, тим не менш, поступово набуває все більше характерних рис. Згодом його стіни буде прикрашено традиційними храмовими розписами.
Проте, звичайно, головна цінність цього храму не в його зовнішньому оформленні, а в тому, що він став справжньою духовною пристанню для великої університетської сім’ї. Тут однаково раді всім: і викладачам, і студентам, і працівникам цієї Альма матер.
Багатьох – не тільки студентів, а навіть і викладачів – цей Кирило-Мефодіївський храм привів до Господа. І це не дивно, адже потяг до знань рано чи пізно, але повинен кожного привести до свого Творця. Тому багато хто, завдяки своїм науковим пошукам, одночасно зміг знайти і особисту дорогу до Бога.
Проте студентські храми в Умані існували ще до революції. У колишньому училищі садівництва – нинішньому Уманському аграрному університеті – храм був центральною спорудою. Сьогодні в його стінах знаходиться Актовий зал, але добре збережені архітектурні форми залишають надію на те, що згодом і в цих стінах зазвучать слова молитви.
Нинішня Умань – це не тільки університетське, але й промислове місто, яке втім зуміло зберегти і свою історичну забудову. Саме тут у середині 18 ст. відбувалися відомі козацькі повстання під проводом Максима Залізняка та Івана Гонти, що увійшли в історію під назвою “коліївщина”. Незважаючи на те, що місто було огороджено могутньою фортецею, після 30-годинної облоги гайдамаки все ж змогли увірватися до Умані. Згодом зображення козака зі списом, як символ захисника цього краю, стане навіть гербом міста.
Всесвітню славу Умані приніс його славнозвісний Софіївський парк. Наприкінці 18 ст. його заклав власник міста Станіслав Потоцький на честь своєї дружини Софії. Цей шедевр садово-паркового мистецтва уже протягом століть зачаровує своїх відвідувачів у будь-яку пору року. Особливого шарму він набуває взимку, перебуваючи під сніговим покровом.
З-поміж архітектурних пам’яток у місті збереглася будівля ратуші – символ місцевого самоврядування. Проте домінантами місцевої архітектури залишаються все ж уманські храми, головним із яких є Свято-Миколаївський собор, пам’ятка архітектури 19 ст. На жаль, ще не прийшов час для відновлення колись величного військового храму на честь святого князя Олександра Невського. Цей собор було закрито після революції. У повністю спотвореному приміщенні спочатку розмістили кінотеатр, а кілька років тому у стінах полкового храму було відкрито Інтернет-клуб.
Але в цей же час наукова еліта міста облаштовує храми в стінах свого навчального закладу, щоб можна було частіше спілкуватися з Б, та бути ближчим до Нього. І можна сподіватися, що через певний час наявність у наших університетах храму буде таким же звичайним явищем, як і наявність навчальних аудиторій. В Уманському Педагогічному університеті його храм займає саме таке місце. |
