Міжконфесійна ситуація на парафіях Волинської єпархії дедалі більше загострюється

Карасин, Свято-Михайлівська церква
Третього квітня 2005 року прихильники УПЦ КП почали збирати підписи мешканців сіл Карасин і Замостя Маневицького району Волинської обл. про перехід церковної громади Української Православної Церкви до УПЦ КП. Збір підписів проводився обманним шляхом. Спонукаючи місцевих жителів підписуватися не лише за себе, але й за членів своїх родин, агітатори звели наклеп на настоятеля місцевого храму священика Сергія Шемчука. Вони стверджували, що о. Сергій благословив цю справу, і сам переходить в юрисдикцію "патріарха Філарета". 5 і 6 квітня в с. Карасин перебувала група невідомих молодих людей у підрясниках, яка розповсюджувала листівки на офіційному бланку прес-служби Волинської єпархії УПЦ КП. В них містився коментар "єпископа" Михаїла Зінкевича керуючого Волинською єпархією УПЦ КП, вих.№24 (56) від 01.04.2005, щодо відомої заяви архієпископа Всеволода (Майданського). Копії листівок були зроблені таким чином, що слова "Українська Православна Церква Київського Патріархату" в заголовку бланка були відсутні. Походження цих листівок можна було з'ясувати лише за тією ознакою, що вони містили телефони та електронну адресу прес-служби Волинської єпархії УПЦ КП.

Після вечірнього богослужіння 6 квітня та після Літургії 7 квітня місцевий настоятель Свято-Михайлівської церкви с. Карасин свящ. Сергій Шемчук роз'яснив людям ситуацію, яка склалася у селі, після чого більшість підписів були відкликані. Але прихильники УПЦ КП не припинили безчинства.

Духче, церква Казанської ікони Божої Матері
10 квітня прихильниками УПЦ КП була здійснена спроба захоплення каплички на честь Казанської ікони Божої Матері в с. Духче Рожищенського району Волинської області. Ще вдосвіта, близько 5.00 год. ранку, "благочинний" Рожищенського округу УПЦ КП Василь Шняк трьома машинами привіз із м. Рожище до каплички групу молодиків для підтримки.

Вони за допомогою привезених інструментів виламали церковні двері разом із замками. Коли ж настоятель церкви свящ. Юрій Хижун разом із прихожанами прийшли до храму на богослужіння, пан Шняк уже зустрічав їх в облаченні з хрестом в руках. При спробі о. Юрія увійти до церкви в його бік та в бік парафіян полетіли уламки цегли з рук однодумців В. Шняка.

Непроханих рожищенських гостей вдалося вгамувати лише за допомогою трьох нарядів міліції. Отець Юрій запропонував пану "благочинному" УПЦ КП провести сільські збори, на яких селяни могли б вирішити, кому буде належати каплиця. Представник Київського Патріархату відмовився, оскільки усвідомив, що більшість мешканців села його не підтримає.

Зрештою храм був опечатаний міліцією, до винесення рішення сільськими зборами. Настоятель о. Ю. Хижун служив літургію просто неба перед храмом вже вдруге. Перший раз — 7 квітня на свято Благовіщення Пресвятої Богородиці. Того дня, вищезгаданий Василь Шняк приїхав до села як господар каплиці. Проте місцеві жителі не впустили його, ставши перед дверима, а настоятель о. Юрій, заради збереження миру, змушений був молитись з прихожанами на вулиці. Василь Шняк "служив" за кілька метрів від каплички. Його прибічники, яких було 15-20 чол., постійно вигукували образи в бік віруючих Української Православної Церкви.

Жидичин, Свято-Миколаївський храм
Украй напруженою є ситуація в с. Жидичин Ківерцівського р-ну, де прихильники Київського Патріархату та насельники монастиря УПЦ КП, яких налічується аж дві особи, настійливо вимагають почергового богослужіння у Свято-Миколаївському православному храмі. Подібні вимоги лунають попри те, що громаді Київського Патріархату надане приміщення колишнього архієрейського будинку біля нашого храму, де мешкають вищезгадані ченці КП, в якому вони вже звершують свої богослужіння і виділена земельна ділянка для побудови свого храму. Останніми днями прибічники КП ставлять вимоги, щоб заносити у храм їхніх покійників.

Здавалося б, нічого дивного, але ці ж люди самі добровільно покинули православний храм і пішли в іншу громаду, то навіщо ж їх зараз, уже мертвими, заносити туди, від чого вони фактично свідомо відмовились ще за свого життя?! Але це все робиться, щоб захопити храм.

Старий Чарторийськ, Свято-Хрестовоздвиженський монастир
Поскладнішали обставини і в с. Старий Чарторийськ Маневицького р-ну, де ось уже вісім років діє Свято-Хрестовоздвиженський чоловічий монастир Української Православної Церкви. Місцева громада Київського Патріархату не тільки вимагає почергового богослужіння у храмі, який переданий чернечій громаді, а й всіляким шляхами потребує передачі Свято-Успенського храму громаді КП.

Крім того, прихильники УПЦ КП прямо порушують чинне законодавство нашої Держави. Вони самовільно, без погодження з органами влади та місцевими жителями, не кажучи вже про громаду Української Православної Церкви та насельників монастиря, встановили хрест в урочищі "Замок" села Старий Чарторийськ. Городище ХУІ-ХУШ стт. (урочище "Замок") є пам’яткою архітектури і занесене до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за № 1034. Воно має важливе значення для вивчення історії України козацької доби. Пам'яток такого типу в поліському регіоні налічується одиниці, тому так гостро стоїть питання його дослідження, охорони та збереження для майбутніх нащадків.

Городище та Хрестовоздвиженський собор — єдиний органічний і неподільний комплекс, який є відображенням історичного минулого культурної спадщини нашого народу. За роки радянської влади споруда Хрестовоздвиженського собору прийшла в занепад, була майже повністю зруйнована і занедбана. Розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації за № 681 від 13.12.1996 р. цю будівлю було передано Свято-Успенській громаді УПЦ (акт про передачу №1 Старочарторийської сільської Ради від 05.05.1997р.). Парафіяльними зборами Свято-Успенської громади від 08.05.1997 р. Хрестовоздвиженський собор передано громаді ченців УПЦ.

Між Управлінням містобудування та архітектури Волинської обласної адміністрації і монастирем укладено охоронний договір, за яким монастир взяв на себе зобов'язання щодо охорони пам'ятки архітектури національного значення. До охоронної зони також входить і територія урочища "Замок". На даний час, зруйнована за часи радянської влади, будівля Хрестовоздвиженського храму силами ченців та громади відбудовується.

Ченці не тільки зберігають і реставрують величну споруду собору, але і роблять все можливе для відновлення історичних пам'яток минулого, які розташовані на території урочища. Громаді УПЦ КП було запропоновано визначитись з іншим місцем для забудови храму, на що вони не реагують, а навпаки, ще більше розпалюють ворожнечу між жителями регіону. З боку влади не було вжито ніяких заходів щодо припинення цього свавілля.