 | | |
Ініціаторами будівництва та першими фундаторами Львівського Свято-Георгіївського храму стали іноземні купці, які прибували на Галичину переважно з Балкан, Молдови та Росії. Наприкінці XVIII ст. на галицьких землях, що перебували тоді під владою Австрії, зовсім не залишилося православних храмів. Ця обставина і спонукала православну громаду Львова просити в 1787 р. австрійського імператора Йосифа ІІ дозволу про відкриття у місті свого власного храму. Імператор дав такий дозвіл, але ще понад століття православним доводилося орендувати для богослужіння приміщення у звичайних будинках.
Лише 1897 р. було розпочато роботи по зведенню типового православного храму за проектом віденського архітектора Густава Занга. Небесним покровителем галицької православної громади було обрано святого великомученика Георгія, ім’я якого колись носила і древня православна обитель Львова, що стояла на Свято-Юрській горі.
Цікавий факт: до комітету будівництва, який керував будівельними роботами, у якості церковного опікуна входив зокрема і перший президент України, тоді професор Львівського університету Михайло Грушевський. Повністю будівельні роботи по храму і церковному будинку було завершено в 1901 р. А 27 жовтня (за новим стилем) того ж року храм був освячений.
Вибагливий Львів важко здивувати чимось новим, але навіть попри його архітектурне розмаїття, нова храмова споруда внесла у кам’яну палітру міста щось нове. Зведений у романо-візантійському стилі, Свято-Георгіївський храмовий комплекс, що складався з храму і церковного будинку, став унікальним у своєму роді. Будівельними матеріалами послужили червона цегла спеціального обпалу та білий тесаний камінь, доставлений із полянських і тернопільських каменоломень. Вікна храму були прикрашені традиційними для заходу вітражами, виготовленими у Відні.
Буремні часи, на які таким багатим було минуле століття, виявилися милостивими до цього затишного храму – з моменту свого освячення і до сьогодні Свято-Георгіївська церква жодного разу не закривалася. Тут постійно звершувалася служба Божа та текла тиха молитва. Невдовзі після освячення храму афонські ченці передали у благословення сюди один із найвідоміших і найшанованіших у православному світі образів Пресвятої Богородиці. | |  | Шанована в єпархії копія Тихвінської ікони Божої Матері
| |
— Це копія відомої Тихвінської ікони Божої Матері, — розповідає ключар Георгіївського храму протоієрей Володимир Шарабура. — Її було написано на горі Афон спеціально для нашого храму і передана нам у благословення – на тильній стороні ікони є надписи про цю подію. Цей образ немов би поклав початок духовному єднанню православної Галичини з Афонською горою.
Схожість із православною Елладою проявляється у Георгіївському храмі у всьому. Всередині він прикрашений по бокам галереями, традиційними для Візантійських церков. А вздовж стін храму стоять спеціальні місця для сидіння, виготовлені з різного дуба за формами грецьких стасидій.
З 1992 р. Георгіївська церква тимчасово виконує функції кафедрального храму правлячих архієреїв Львівської єпархії. Богослужіння тут і раніше звершувалося щодня, а відтоді по неділям і великим святам у храмі служаться аж три Божественні літургії, щоб усі бажаючі могли помолитися і причаститися Тіла і Крові Господа. Кілька років тому у стінах храму відбувалася канонізація видатного захисника Православної віри епохи Середньовіччя архідиякона Никифора Катакаузена. За останні роки Свято-Георгіївський храм став не лише адміністративним центром сучасної православної Галичини, але й вогнищем православної проповіді, освіти та благодійництва.
— На території храму сьогодні функціонує філіал Свято-Тихонівського богословського інституту, — продовжує розповідь отець Володимир, — уже були перші випускники. Наші священики відвідують тюрми, військові частини, будинки престарілих – ті місця, де раніше священик не міг бути, а сьогодні його чекають.
Святе Православ’я у Львові стояло міцно від самого заснування міста видатним сином нашого народу і поборником правої віри князем Данилом Галицьким у ХІІІ ст. Наприкінці XVI ст. Львів прославився тим, що саме тут наш першодрукар диякон Іоанн Федоров відкрив свою друкарню, де видав першу книгу в Україні – Апостол. У тому ж XVI ст. при львівській Успенській церкві діяло відоме Львівське ставропігійне братство, головною задачею якого був захист і поширення Православної віри. І саме у Львові служив у першій половині ХХ ст. відомий богослов і громадський діяч протопресвітер Гавриїл Костельник, який зумів віднайти шлях до об’єднання галицького народу із материнською Православною Церквою.
А сучасних православних львів’ян об’єднав скромний і невеличкий храм, що розміщений в центрі міста на вулиці Короленка. У цьому затишному подвір’ї, серед столітніх дерев, завжди добре думається про святе і вічне. Для православних львів’ян Свято-Георгіївський храм став сьогодні справжнім ковчегом спасіння, в якому християни мають звершувати свою земну подорож до Вічного Царства. Будучи на початку свого існування єдиною православною парафією Львова, він і сьогодні залишається символом невмирущості святого Православ’я на західних рубежах нашої Вітчизни. |
|
