 | | |
Православна громада Жовкви розпочала будівництво власного храму 1991 року. До цього вона проводила богослужіння в одному з старовинних храмових приміщень міста, яке 1989 року перейшло у користування до греко-католицької общини. У ті непрості часи православні віруючі Жовкви прийняли одностайне рішення – залишитися у лоні Матері-Церкви і розпочати будівництво для себе величного собору. Релігійний запал та загальний ентузіазм у прихожан тоді були дуже великими. Православне населення міста згуртувалося навколо спільної мети – якомога швидше спорудити новий власний храм. 4 листопада 1990 року був освячений хрест та наріжний камінь фундаменту. А 1991 року після святкування Великодня вже розпочали копати котлован під будівництво храму. У роботі брали участь усі: і молоді, і літні. А тому нова храмова споруда постала за рекордно стислі строки.
— Будівництво храму велося з 1991-го по 1993 роки, – розповідає настоятель храму протоієрей Стефан Хомин, — і жодного дня не зупинялося. 1996 року ми сподобилися приймати у своєму храмі Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Володимира. Коли він побачив наш храм – здивувався, що в такий короткий час ми змогли звести таку споруду. Тоді ж Його Блаженство і освятив наш храм. Не тільки я радів, але й всі люди раділи і втішалися тому, що Блаженніший з нами, що ми маємо охорону і заступництво, покров нашого Предстоятеля. Сьогодні я тішуся і радію за те, що Господь послав мені таких парафіян, як наші. Честь їм і хвала.
З того часу і до сьогодні жовківський Петро-Павлівський храм є центром літургійного життя для православних віруючих з усього краю. Кожної неділі та на свята до цієї огради приходять сотні вірних, щоб у спільній молитві попросити у Господа милостей. Православна парафія у Жовкві сьогодні настільки численна, що на великі свята просторий храм навіть не в силах прийняти до себе всіх богомольців, а тому вповні нормальним виглядає те, що велика частина вірних молиться просто неба. Під час богослужінь у храмі співає хор, який складається з місцевих школярів. А після богослужіння діти тут же, у храмі, слухають заняття по Закону Божому.
З 1999 року храм зсередини прикрасився настінними розписами, що надало будові більш святкового та урочистого вигляду. Головними святинями Жовкви є частки мощей Почаївських угодників Божих святих преподобних Іова та Амфілохія. А сьогодні жовківські парафіяни трудяться над завершенням будівництва власної дзвіниці, яка разом із храмом уже складає цілісний храмовий комплекс.
Як окреме місто, Жовква відома з кінця XVI ст. Назва міста походить від прізвища власника цих земель коронного польського гетьмана Станіслава Жолкевського. Хоча за минуле століття, внаслідок варварського відношення до історичної спадщини, Жовква втратила більшу частину своїх пам’яток, історичний центр, на щастя, тут зберігся майже неушкодженим. Головною прикрасою тут і сьогодні залишаються старовинний замок та кріпосні мури.
Церковна архітектура Жовкви свідчить про релігійне різнобарв’я цього краю, де, незважаючи на домінування католицизму, в храмових будівлях завжди яскраво вирізнялися православні мотиви. І це невипадково, адже в людях завжди живе тяга до прабатьківської віри. Про це свідчить і останній збудований тут храм – Петро-Павлівський. Незважаючи на складні політичні та матеріальні обставини, православні жителі міста створили такий храм, який зміг стати гордістю усієї православної Галичини. Храм цей є не просто місцем молитви, а набагато більшим – він є символом невмирущості православної віри на Галицьких землях. Віри, яка не лише стала визначальною рисою українського народу, але й яка зробила його одним із найрозвиненіших і найосвіченіших в усьому світі. |
