 | | |
Волинська єпархія є однією з найдавніших у нашій державі. Її було засновано в 992 році, тобто майже одразу після хрещення Русі. Тоді ж стараннями святого Київського князя Володимира Великого було зведено в місті Володимирі кам’яний храм на честь Успіння Божої Матері. До наших днів від нього залишилося лише урочище, яке носить назву “Стара кафедра”.
Нинішній Успенський собор веде свою історію від часів князювання на Волинських землях правнука Володимира Мономаха князя Мстислава Ізяславича. За ініціативи князя поруч із замковими укріпленнями у період з 1156-го по 1160 роки було зведено величний кам’яний храм на честь Пресвятої Богородиці. Будівничий храму Волинський князь Мстислав Ізяславич зводив собор як усипальницю для себе і своїх нащадків. Тому руські літописці називали цей храм “Отчим собором”, тобто батьківським. Проте в історії він став більше відомим під назвою “Мстиславів храм”.
У часи Київської Русі Мстиславова церква була однією з найвеличніших і наймонументальніших. За своїми архітектурними формами храм схожий з багатьма тогочасними соборами Києва, Чернігова, Овруча та Смоленська. Те, що храм був названий саме на честь Успіння Божої Матері, не є випадковим: у той період Успенські собори зводилися у більшості княжих столиць, починаючи з Печерського монастиря у Первопрестольному Києві.
У період княжої доби у володимирському храмі не лише відправлялися богослужіння. Тут складали присягу піддані князів, приймалися важливі історичні рішення, підписувалися і скріплювалися клятвою на хресті і Євангелії міждержавні угоди, проводилися коронації волинських князів.
У смутні часи набігів Батиєвих орд Володимир-Волинський був розорений, а Успенський собор зазнав значних пошкоджень. Ще довго татарські орди не давали спокою місту. Це спонукало волинського єпископа Вассіана наприкінці XV ст., з метою захисту православної святині, обнести її захисним валом та побудувати поруч оборонний замок. З часом у замку було розміщено резиденцію Володимирських єпископів.
Наприкінці 16 століття древня святиня православної Волині на двісті років переходить у володіння уніатів і стає одним із головних осередків поширення унії. Щоб остаточно закріпити новий статус собору як греко-католицького, його було перебудовано під класичний костел: до центрального куполу на західній частині храму установлено ще два. Пізніше архітектурний вигляд храму неодноразово змінювали, що згубно позначилося на самій будівлі. 1782 року, під час чергової реконструкції, він завалився.
Святиню було відновлено – уже як православну – у 1900 році. Після тривалої реконструкції собор знову набув свого первісного вигляду. Освятив храм архієпископ Волинський і Житомирський Модест 17 вересня того ж року. Відтоді Успенський собор, де органічно переплелися кілька епох і культур, продовжує виконувати свою спасительну місію як історичний і духовний центр цієї древньої княжої столиці.
Володимирська земля сьогодні свято береже пам’ять про часи княжої доби. Свого часу тут господарював Данило Галицький. Саме поблизу Володимира-Волинського у селі Зимне знаходилася зимова резиденція Київського князя Володимира у заснованому ним Успенському монастирі. Споглядання древніх Успенських соборів – Зимненського і Володимир-Волинського – переносить сучасників у далекі княжі часи. Милуючись цими прекрасними витворами людських рук, ми можемо відчувати гордість за своїх предків, які весь творчий талант і державницьку волю спрямовували на те, щоб наша земля прикрашалася такими чудовими діамантами, як древній кафедральний храм Волинських єпископів.
Володимиро-Волинський Успенський собор залишається тим живим ланцюгом, що з’єднує епоху зародження Християнства на Русі з сучасністю. Завдяки цьому храму ми можемо сьогодні судити і про церковну архітектуру давньої Русі, і про ставлення наших предків до своїх святинь, і найголовніше – про гарячу відданість і любов благочестивих волинян до віри своїх батьків – святого Православ’я. |
