 | | |
Цезар під час свого перебування в Єгипті вивчав єгипетський сонячний календар, сам склав декілька трактатів з астрономії, які, на жаль, не збереглися до наших днів, а також доручив підготовку нового календаря олександрійським астрономам. До введення Юліанського календаря в Римі користувалися місячним календарем, за яким початок кожного місяця обчислювався від молодика.
В основу Юліанського календаря покладено сонячний рік, тривалість якого становить 365,25 доби. Додатковий день, що «набігав» за чотири роки, у Давньому Римі «ховали» між числами, які ми тепер називаємо 24 і 25 лютого. Цей день називали «двічі шостим до березневих календ», тобто до початку березня. Латинською мовою цей день звучить як «біс секстум». У російській мові «б» замінили на «в», у результаті з’явився «високос». Звідси й виникла назва «високосний» рік.
Пізніші дослідження астрономів дали змогу визначити, що сонячний рік менше на 11 хвилин 14 секунд порівняно з прийнятою юліанською довжиною року. Тому за кожні 128 років накопичувалася помилка в одну добу. Для того, щоб уникнути неточностей, у XVI столітті був створений Григоріанський календар, який називається нині «новим стилем».
РІА Новини |